(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Таку ж певність до Бога ми маємо через Христа, не тому, що ми здібні помислити щось із себе, як від себе, але наша здібність від Бога. І Він нас зробив бути здатними служителями Нового Заповіту, не букви, а духа, бо буква вбиває, а дух оживляє. Коли ж служіння смерті, вирізане на каменях буквами, було таке славне, що Ізраїлеві сини не могли дивитись на обличчя Мойсея, через славу минущу обличчя його, скільки ж більш буде в славі те служіння духа! Бо як служіння осуду слава, то служіння праведности тим більше багате на славу! Не прославилося бо прославлене, у цій частині, ради слави, що вона переважує, бо коли славне те, що минає, то багато більш у славі те, що триває! (2 Коринтян 3:4-11).
Благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (2 Кор. 1:2) Амінь.
Дорогі брати і сестри, в Сполучених Штатах Америки, зокрема в Мінесоті та на Алясці періодично проводяться гонки на собачих упряжках. Відбувається це взимку, коли все покрито снігом та лютує мороз. Довжина траси може становити понад півтори тисячі кілометрів. Участь у таких змаганнях беруть навіть жінки. Можна лише уявити наскільки складно не те, що здобувати перемогу, але просто змагатися за таких умов. Втім завжди хтось стає переможцем. Коли одну жінку спитали, як вона могла здобути перемогу, то вона відповіла: «Я просто пам’ятала, що переді мною перемагав вже хтось інший. Отже, якщо можуть перемогти вони, то можу це зробити і я!»
Справжнє життя – ще більше змагання і набагато серйозніше. Якщо звичайні змагання приносять нагороди в цьому житті, то це змагання обов’язково має духовний характер і нагорода його одна – вічне життя в Царстві Божому або ж вічні муки в огні пекла. Немає жодної людини, яка не опиниться в одному з цих місць. Дві людини можуть вести дуже комфортне життя в одній сім’ї і одна людина опиниться в аду, а інша в раю – у Царстві Божому. Або дві людини так само можуть вести дуже убоге життя, багато страждати і кінець теж може бути такий само – хтось потрапить у вічне життя до раю, а хтось на вічні муки до аду.
Майбутнє цілої вічності, яка на нас чекає (пекло чи рай) залежить від праведності. Апостол Павло в 1 листі до коринтян (6:9-10) висловлює дуже серйозне попередження: «Хіба ви не знаєте, що неправедні не вспадкують Божого Царства? Не обманюйте себе: ні розпусники, ні ідоляни, ні перелюбники, ні блудодійники, ні мужоложники, ні злодії, ні користолюбці, ні п'яниці, ні злоріки, ні хижаки – Царства Божого не вспадкують вони!»
Коли помер академік Сахаров, відомий правозахисник, то тодішній керівник Радянського Союзу сказав, що помер праведник. Але куди пішла душа Андрія Сахарова, відомого винахідника водневої бомби і ще більш прославленого правозахисника? До пекла чи до раю? Хтось може сказати: «Це залежить від того, які діла переважали в його житті: добрі чи злі. Врешті-решт навіть головний комуніст тодішнього СРСР визнав, що Сахаров був праведник».
Та Бог дивиться на все по-іншому. Людська праведність для нього вся «немов поплямована місячним одіж» (Ісаї 64:6). Незважаючи на те, якою людина є в світському житті або й у житті релігійному, якщо не має праведності, якої вимагає Бог, така людина приречена. Такими приреченими до вічних мук в аду були й ми всі.
Писання нам свідчать про багатьох праведників, які потрапили до вічного життя і перебувають зараз на небесах, чекаючи воскресіння мертвих. Апостол Іван так описує те, що побачив біля престолу Божого: «Потому я глянув, і ось натовп великий, що його зрахувати не може ніхто, з усякого люду, і племен, і народів, і язиків, стояв перед престолом і перед Агнцем, зодягнені в білу одежу, а в їхніх руках було пальмове віття» (Об. 7:14). Писання підбадьорює нас повторювати їхній приклад: «Тож і ми, маючи навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тягар та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами» (Євр. 12:1).
Так роблять на всіх змаганнях і зокрема змаганнях світських. Одна з жінок, яка здобула перемогу в виснажливих гонках на собачих упряжках, сказала: «Я просто пам’ятала, що переді мною перемагав вже хтось інший. Отже, якщо можуть перемогти вони, то можу це зробити і я!» Важливо знати, що хтось вже був перемагав перед тобою. А особливо важливо знати, як саме була здобута та перемога.
Послання до євреїв закликає нас не зводити погляду з Ісуса Христа, Начальника і Виконавця нашої віри. Сьогодні Апостол Павло каже, що мир з Богом і вічне життя в Царстві Божому ми не можемо мати через нашу власну праведність. Власне кажучи, Св. Павло цілковито таку можливість заперечує. Фактично він каже нам: «Навіть не думайте собі! Не думайте, що у вас самих, у ваших силах або здібностях є щось таке, що може наблизити вас до Бога або примирити вас із Богом».
Натомість Христів Апостол каже, що «певність до Бога ми маємо через Христа» і «наша здібність від Бога». Бог – наш люблячий Отець Небесний через Христа і винятково через Нього. Лише про Христа можна говорити, що Він – справжній Праведник. Бо Він – святий Бог і свята людина в одній особі. Усі Його думки, слова, вчинки – праведні. Праведне все Його життя. Але Він це життя віддав за кожного з вас. Аби гріхи не були на вас, Він забрав їх усі до одного на Себе і поніс на Голгофський хрест. Там Він обмив їх усі Своєю святою і дорогоцінною кров’ю. Там Він приніс Себе в жертву за всі ваші провини. Він помер за кожного з вас, аби ви були сьогодні прощені. Він був похований і воскрес на третій день з мертвих, аби ви сьогодні були виправдані в Його Ім’я і мали мир з Богом.
У купелі відродження, у Святому Хрищенні ви були одягнуті в Христову праведність, як каже Господь Святий Дух: «Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися! Нема юдея, ні грека, нема раба, ані вільного, нема чоловічої статі, ані жіночої, бо всі ви один у Христі Ісусі! А коли ви Христові, то ви Авраамове насіння й за обітницею спадкоємці» (Гал. 3:27-29). Праведність Христова стала вашою через віру. Вам, що віруєте в Христа, належить вічне життя. Але ті слова, які сьогодні Апостол Павло використовує для пояснення християнського служіння, стосуються і нашої віри – наша здібність від Бога. Ми виправдовуємося самою вірою, лише віра осягає праведність Христову. Лише віра наче рука приймає Христові заслуги, але водночас і сама віра – дар від Бога. Ми просто отримуємо ці щедрі дари: віру, прощення, виправдання і вічне життя.
Вірою в нас замешкує Господь Святий Дух, Який приносить Свої плоди в нашому житті: «любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, лагідність, здержливість» (Гал. 5:22). Пишучи 2-го листа до коринтян, який ми сьогодні розглядаємо, Апостол Павло раніше був зазначав, що коринтяни – Христові листи. Так само і кожен з вас, дорогі брати і сестри – лист Ісуса Христа, написаний Ним у вашому серці і цей лист читають інші люди у ваших словах і вчинках любові, миру, довготерпіння, доброти, милосердя, лагідності, стриманості та вірності Спасителеві Христові.
Цей чудесний лист Господь Ісус Христос продовжує писати у вашому серці. І робить це Він через особливе служіння, про яке сьогодні розповідає нам Господь Святий Дух через послання святого апостола Павла, який визнає, що його спроможність, як і спроможність, здібність, достатність, кваліфікація будь-якого правдивого проповідника Христового – від Бога і лише від Бога.
Якщо ж здібність проповідника – від нього самого або від когось іншого, а не Бога, то й проповідувати буде такий проповідник не Христа, не виправдання самою вірою в Сина Божого, а діла, гроші, владу і що завгодно, тобто він не буде служителем Нового Заповіту, бо саме служителі Нового Заповіту проповідують Христа, а не Закон. Служитель же, який надіється на себе та свої діла і на будь-що поза Христом – гордий дух і йому не місце в Царстві Божому, як і не місце йому за провідницькою кафедрою на зібранні святих, християн - у церкві.
Служіння Закону, звісно, славетне, бо воно дане Богом. Але саме служіння Закону, який Бог дав через Мойсея, а не того закону, який вигадували та вигадують багато різних проповідників, які проповідують те, чого Бог ніколи не казав і чого в Писанні не знайти. Але служіння Закону, навіть славного Закону Мойсеєвого не дає життя. Через нього Христос не пише листа у ваших серцях. Ним ви не дійдете до мети християнського життя – вічності в Царстві Божому.
Служіння Закону апостол називає буквою, але ця буква не проста – вона вбиває. Апостол називає його ще служінням осуду – воно осуджує до смерті, тимчасової і вічної. Воно правдиве, воно від Бога і воно славне. Апостол каже нам, що по отриманні Закону Божого, який засуджує нас, обличчя Мойсея сяяло так що він мусив був накладати покривало, аби відблиск слави Христової не нищив був його ближніх-ізраїльтян. Але та слава була минуща.
Служіння ж Нового Заповіту є служінням Духа, тобто Євангелія. Дух оживлює. У нашому Нікейському Символі віри ми сповідуємо, що Святий Дух – Господь оживляючий. Він оживляє нас через Євангеліє. Через Євангеліє Він кличе кожного з нас до Бога. Через Слово Євангелія Він творить і зрощує віру у наших серцях. Через Євангеліє у Святій Вечері Він цю віру зміцнює. Це справді чудесне служіння, до якого належить Апостол Павло і всі правдиві проповідники Слова Божого.
Це служіння нічого не творить, нічого не виробляє, воно лише приносить мир з Богом, прощення гріхів і вічне життя в Христовому Царстві повіки віків. А все це здобув для кожного з вас лише Христос на хресті. І Він хоче, аби Його служителі про цю заслугу звіщали кожному з вас Євангелієм, яке творить віру. А Боже Слово каже: «Кожен, хто вірує в Нього, не буде засоромлений» (Рим. 10:11). Кожен, хто вірує в Христа, буде прославлений, бо якщо Христос повернеться до часу нашої фізичної смерті, ми будемо переображені і отримаємо прославлені тіла. А якщо ми помремо до Його приходу, то Останнього Дня Він воскресить нас із мертвих, дасть нам прославлені тіла і ми будемо вічно жити в Його славному Царстві.
Тому слава служіння Євангелія, слава благодаті сяє набагато більше ніж слава Закону, бо важливіше є примирити засудженого грішника, аніж його засудити. І ця слава буде тривати вічно, бо триватиме вічно життя, яке дарується нам Богом заради Христа. В пророка Даниїла є такі слова про кінець світу, Останній День і прихід Христа Спасителя у славі (12:2, 3): «І багато-хто з тих, що сплять у земному поросі, збудяться, одні на вічне життя, а одні на наруги, на вічну гидоту. А розумні будуть сяяти, як світила небозводу, а ті, хто привів багатьох до праведности, немов зорі, навіки віків». Господи, благослови нашу Церкву, аби в нас було багато таких служителів, що будуть сяяти у вічності, як світила небозводу! Заради Христа. Амінь.
Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами! Амінь (2 Кор. 13:13).
Немає коментарів:
Дописати коментар