24 грудня 2012 р.

Пастирська Конференція Київської Єпархії



22 грудня ц. р. в Києві відбулася Пастирська Конференція Київської Єпархії.  Конференція розпочалася з молитовного роздуму отця Олександра Фещенка, пастиря парафії Святої Трійці з м. Токмака Запорізької області, який був також головним доповідачем Конференції.  Пастирям з Київської Єпархії він представив чудове есе "Христологічні суперечки. Халкедонський Собор" в якому проаналізував богословську думку та події, що передували Халкедонському Соборові, безпосередньо роботу Собору і результати його праці.  Пастирі Єпархії взяли участь в обговоренні есе та поділилися новинами з парафій і досвідом служіння Словом і Таїнством.  Конференція завершилася молитвою пастиря харківської парафії Всіх Святих, о. Віктора Хаустова.  Головував на Конференції пастир Вадим Зінченко, Голова Київської Єпархії.
Світлина: Пастир Олександр Фещенко.

2 листопада 2012 р.

20-й Собор Української Лютеранської Церкви

24 і 25 жовтня ц. р. в м.Кременці відбувся черговий (20-ий) Собор Української Лютеранської Церкви. Собор розпочався з молитви пастиря Тараса Коковського, Голови Галицької Єпархії та привітань від сестринських церков УЛЦ. Собор заслухав звіти Єпископа, Віце-Єпископа, Секретаря та Скарбника Церкви, схвалив їхню працю та вніс поправки до Статуту і Внутрішньої Настанови УЛЦ, які були рекомендовані Синодом Церкви. Делегати Собору вшанували пам'ять пастиря Сергія Зуєва, якого Господь цього року покликав до небесної оселі. Собор на черговий чотирирічний термін обрав Єпископа (пастиря Вячеслава Горпинчука) та Віце-Єпископа Церкви (пастиря Сергія Романюка) та на дворічний термін Секретаря (брата Ігоря Рудзіка) та Скарбника Церкви (брата Василя Андрейчука). Пастир Віктор Хаустов представив Соборові чудове  есе "495 років з початку Реформації - Реформація триває".  Робота Собору в перший день завершилася Святою Літургією, на якій проповідував Віце-Єпископ Сергій Романюк.  Під час Літургії обрані посадові особи Церкви отримали благословення на дальше служіння від УЛЦ та сестринських церков. Другий день Собору розпочався із молитви пастиря Олександра Фещенка та звітів Голів Єпархій. Собор затвердив членів Синоду від Єпархій: (Галицька Єпархія: пастир Тарас Коковський і брат Михайло Андрунців, Київська Єпархія: пастир Вадим Зінченко і брат Олег Гріщин, Таврійська Єпархія: пастир Віктор Пащенко і брат Олег Зеленов), заслухав і схвалив звіти місіонерів та Голів Комітетів УЛЦ. Собор схвалив роботу Голови Бюджетного Комітету Церкви, заслухав і схвалив звіт Ректора Української Лютеранської Богословської Семінарії, пастиря Джона Воґта. Собор ухвалив дату проведення наступного Собору: 22 і 23 жовтня 2014 року. Працю Собору було завершено молитвою пастиря Сергія Соміна. Світлина: делегати Собору після Святої Літургії.

1 листопада 2012 р.

Засідання Синоду УЛЦ

23 жовтня ц. р. в м. Кременці відбулося чергове засідання Синоду Української Лютеранської Церкви.  Синод розпочався з молитви, проведеної Головою Київської Єпархії, о. Вадимом Зінченком.  Синод розглянув поправки до Статуту  і Внутрішньої Настанови Церкви, які стосувалися скорочення терміну служіння посадовців Церкви з 5 років до 4, вимог до кваліфікації посадових осіб УЛЦ та представництва громад на Соборах Церкви.  Синод також розглянув хід будівельних проектів Церкви та заслухав звіти Голови Бюджетного Комітету УЛЦ, диякона Василя Андрейчука та Ректора Української Лютеранської Богословської Семінарії Святої Софії, пастиря Джона Воґта.  На засіданні Синоду виступив Голова Всесвітньої Місійної Ради Євангельсько-Лютеранського Синоду (США), пастир Стівен Пітерсен. Присутніми на засіданні Синоду були також пастирі Вісконсинського Євангельсько-Лютеранського Синоду (США): Превелебні Ніл Шрейдер та Вільям Штааб. Синод завершив свою роботу молитвою Голови Таврійської Єпархії УЛЦ, пастиря Віктора Пащенка.  Головував на засіданні Синоду Єпископ Вячеслав Горпинчук.

4 жовтня 2012 р.

Засідання Всеукраїнської Ради Церков

     3 жовтня Єпископ Української Лютеранської Церкви Вячеслав Горпинчук і Секретар УЛЦ Ігор Рудзік взяли участь у черговому засіданні Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій (ВРЦіРО).  Рада розглянула питання про церковно-державні взаємини, підтримавши ухвалений в першому читанні Закон України про заборону пропаганди гомосексуалізму, ухвалила Декларацію про необхідність більш глибокого вивчення і дослідження трагічних сторінок української історії, як-от: політичних репресій, Голодомору, Голокосту тощо. ВРЦіРО також ухвалила звернення , що стосуються сирітства та усиновлення дітей та розглянула інші питання.  Головував на зібранні Верховний Архієпископ Української Греко-Католицької Церкви, Святослав.  Головування в Раді перейшло до Української Єпархії Вірменської Апостольської Церкви(Архієпископ Григоріс Буніатян).

ДЕКЛАРАЦІЯ Ради Євангельських Протестантських Церков України Про захист моральних та сімейних цінностей


Рада Євангельських Протестантських Церков України, яка об’єднує 9 християнських конфесій, що становить близько 8000 церковних громад, висловлює своє глибоке занепокоєння занепадом суспільної моралі в нашій країні та відкрита для спільних пошуків дієвих шляхів подолання існуючої моральної кризи. Наше спільне бачення питань моралі, здорової сім’ї та суспільства походить із вчення Біблії про обов’язки людини щодо Бога, ближнього та себе. Ми вважаємо за необхідне донести до широкого загалу ті моральні орієнтири, які можуть оздоровити людину, суспільство та державу.
Статистика абортів, розлучень, падіння народжуваності, неповних сімей, рукоприкладства в шлюбі, алкоголізму, наркоманії, самогубств серед підлітків, криміналізації шкіл, позашлюбного співжиття, падіння освіченості свідчить про глибоку кризу в суспільстві. Ми категорично не сприймаємо і не підтримуємо фальшиві «цінності», що нав’язуються засобами масової інформації, на зразок «вільного кохання», легалізації розпусти, сексуальних збочень, наркотиків, культивування нетерпимості, наживи, невігластва, антисемітизму, ксенофобії, неповаги до національних та християнських святинь.
Одне з головних завдань церкви — доносити біблійні принципи у всі сфери суспільного та особистого життя людей. Тому кожна церква і кожен християнин безпосередньо покликані бути учасниками та носіями цієї місії.
Ми висловлюємо занепокоєння тим, що сучасне покоління втрачає правильні життєві орієнтири, морально-етичні цінності. Духовна деградація, моральна розбещеність, руйнування інституту сім’ї, матеріалізм приводять до швидкого духовного зубожіння нації. Відступництво від Бога завжди викликає глибокі політичні, економічні та соціальні кризи в будь-якій країні.
Боже Слово спрямоване на добро як окремих людей, так і цілого суспільства, і тому ми підтверджуємо принцип, що саме біблійні, християнські цінності здатні збагатити нашу культуру, піднести з руїни моральний стан нації і кожного громадянина країни. Повернення до християнських основ може всебічно оздоровити життя суспільства і сприяти духовному відродженню людини.
Вважаємо за необхідне нагадати ключові моральні орієнтири, що стосуються особистості, сім’ї та суспільства, на основі Святого Письма:
ЛЮДИНА, СТАТЬ ТА ШЛЮБ
1. Бог створив людину чоловіком і жінкою. Ці дві статі є єдиними можливими та незмінними у Божому промислі і не є предметом особистого вибору. Гендерна політика, що пропагує розмаїття статей, можливість довільного вибору, зміни статі є бунтом проти задуму Творця та насильством над здоровим глуздом (Буття 1:27, 2:18-22; Римлянам 1:21-31).
2. Шлюб — це священний союз між чоловіком та жінкою, що має створюватись один раз на все життя. (Буття 2:23-24)
3. Фізична близькість є благословенною частиною лише цих шлюбних стосунків, між чоловіком та дружиною (Приповісті 5:18-19; 1-е Коринтянам7:4; Євреям 13:4).
4. Будь-які інші дошлюбні або позашлюбні, гомо-, або гетеро-сексуальні статеві стосунки порушують цей Божий порядок, є гріховними та призводять до негативних наслідків на особистому та суспільному рівнях (Вихід 20:14; Левит18:22; 19:29; Повт. Закону 28).
СІМ’Я ТА ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ
1. Одне з головних призначень сім’ї — виховувати високоморальних, побожних дітей. Саме сім’я несе цей почесний обов’язок та наділена відповідними повноваженнями, і ця функція не може бути перекладена на державу, школу або будь-яку іншу інституцію. Батьки лише делегують цим інституціям обмежену частину своїх повноважень. Неприпустиме втручання держави та перешкоджання батькам у вихованні своїх дітей. Тільки в сім’ї дитина може отримати необхідні їй любов та дисципліну. (Повт. Закону 6:6-7; Приповісті 23:13-14; Ефесянам 6:1-4;  1-е Солунян 2:7,11).
2. Діти мають поважати та слухатися своїх батьків. Це невід’ємний фактор їх морального та духовного формування, запорука успіху в житті. Тому неприпустиме намагання посіяти в дітях недовіру до батьків, поставити під сумнів їхній авторитет, або просто безпідставне вилучення дітей з сім’ї, як це спостерігається в деяких положеннях та проявах так званої ювенальної юстиції (Вихід 20:12; Колосянам 3:20).
Ми закликаємо всіх християн послідовно практикувати, звіщати та відстоювати вищезгадані етичні принципи, тому що вони базуються на Святому Письмі. Для цього наполягати на викладанні християнської етики в усіх класах загальноосвітніх закладів.
Ми закликаємо всіх істинно віруючих в Господа Ісуса Христа безкомпромісно слідувати Його заповідям в Святому Письмі, включаючи питання сім’ї та шлюбу.
Ми закликаємо керівництво України на ділі проявити небайдужість до долі нашого народу та звернути особливу увагу на моральний стан суспільства.
На законодавчому рівні просимо забезпечити:
  • Виховання в суспільстві Біблійних етичних норм.
  • Незмінність поняття шлюбу як союзу між чоловіком та жінкою, згідно чинної Конституції.
  • Недоторканість сім’ї, зокрема права дитини на власну сім’ю.
  • Заборону пропаганди сексуальної розпусти, різного виду збочень, окультизму, пияцтва, наркотиків, тютюнопаління, зокрема через засоби масової інформації, телебачення, тощо.

Декларація ухвалена у м. Києві на засіданні Ради Євангельських Протестантських Церков від 27 вересня 2012 року.

27 вересня 2012 р.

Свято перемоги християнства (День Святого Хреста Господнього)

Сьогодні в нас - одне із найперших свят, яке Церква почала святкувати щорічно і робить це далі. День Святого Хреста Господнього традиційно служить нагадуванням про віднайдення 27 вересня 320 року хреста, на якому був розп'ятий Ісус. Цей хрест було віднайдено Оленою, матір'ю римського Імператора Костянтина Великого.  У зв'язку із освяченням базиліки на місці розп'яття Ісуса і Його воскресіння, Костянтин 335 року видав наказ про святкування цього дня.  Благочестива християнка Олена допомогла визначити і провести дослідження  багатьох Біблійних місць, пов'язаних із життям, служінням, смертю і воскресінням Ісуса. День Святого Хреста Господнього залишився популярним і в східному , і в західному християнстві.  Чимало лютеранських парафій називаються парафіями Святого Хреста. 

Зі Скарбниці щоденної молитви

24 вересня 2012 р.

Пастирська Конференція Київської Єпархії


22 вересня відбулася чергова Пастирська Конференція Київської Єпархії Української Лютеранської Церкви. Доповідачем Конференції був пастир Тираспольської парафії УЛЦ, о. Олекандр Кульчицький. Він представив Конференції есе "Дискримінація християн в сучасному світі".  В цікавому та змістовному есе пастир Олександр проаналізував розвиток переслідувань християн в останні роки, особливо в тих країнах, де християни не становлять більшості. Після обговорення доповіді, пастирі Київської Єпархії поділилися досвідом служіння у своїх парафіях.  Головував на Конференції, пастир Вадим Зінченко, Голова Київської Єпархії УЛЦ.


Світлина: Пастир Кульчицький під час проголошення есе.

19 вересня 2012 р.

День Св. Курта Маркворта


      Сьогодні виповнюється шість років, відтоді, як Господь покликав до Своєї небесної доміки Превелебного доктора і професора Курта Маркворта, великого святого і учителя Християнської Церкви, пастиря і сповідника.  Професор Маркворт був тим богословом, який значною мірою і безпосередньо вплинув на відродження і становлення Української Лютеранської Церкви, як через свої поради, книги так і через лекції та семінари, які він проводив в Україні.
      
    Курт Маркворт народився 20 червня 1934 року в Таллінні (Естонія) і незабаром через Таїнство Хрищення став громадянином Царства Небесного. Зазнаючи чимало переслідувань і втеч від радянського режиму через близькість до царської родини,  сім’я Курта Маркворта  спершу опинилася на півночі Західної Німеччини, а потім в Сполучених Штатах Америки, де 1952 року Курт став причасником Лютеранської Церкви в Наєку, Нью  Йорк.  Освіту Курт Маркворт здобув у Колегіальному Інституті "Конкордія" в Бронксвіллі (Нью Йорк), Семінарії "Конкордія" в Сен-Луїсі (штат Міссурі) та Університеті Західного Онтаріо (Канада).
     

     Пастирське служіння Курта Маркворта розпочалося з Церкви Святої Трійці в Везерфорді (штат Техас) і продовжилося в лютеранських парафіях Австралії (Квінзленд).  Там пастир Маркворт служив у Раді Коледжу "Конкордія" в Тувумбі. Від 1975 року аж до часу завершення земного життя святий Курт Маркворт служив професором Богословської Семінарії "Конкордія" спочатку в Спрінгфілді, а потім у Форт Вейні (штат Індіана).  Професор Маркворт став уславленим і дуже популярним професором, письменником, апологетом і промовцем.
      

     Святий Курт Маркворт з любов’ю ставився до України. Саме з України, як це любив повторювати професор, мала походження його мати. До речі, доктор Маркворт часто хвалив Преамбулу до Конституції України, в якій згадується Бог і відповідальність перед Ним, і говорив, що наша країна у такому ставленні до Бога – унікальна і несе приклад позитивний цілому світові. 

     Непохитна віра в Господа, чинна любов’ю – такі характеристики можна дати цьому учителеві Церкви, енциклопедичні знання і богословський геній якого яскраво проявилися, як у його лекціях, семінарах, так і в книгах, і в практичному житті. Простота і водночас аристократичність, надзвичайно гармонійне поєднання серйозності та гумору у викладанні, у працях і спілкуванні робили доктора Маркворта улюбленим професором студентів богослов’я на багатьох континентах.     


     Глибоке знання Писання, відданість Лютеранським Віросповіданням, пошана до Отців Церкви, любов до літургії Церкви і зокрема до літургії Івана Золотоустого, якою користується наша Церква, що їх мав і практикував отець Курт, служать підбадьоренням для кожного богослова і будь-якого християнина, який любить свою Церкву і цінує її спадщину з багатьох тисячоліть. Професор Маркворт любив усю Церкву Христову і однаково прагнув добра всім християнам, самовіддано працюючи над тим, аби «могуче росло та зміцнялося Божеє Слово» (Дії 19:20) по всьому світові. Зараз він перебуває із Господом, у небесній домівці.  Українські лютерани мають можливість читати українською мовою його одну з його найбільш відомих праць "Церква та її спільнота, служіння і управління".  Його учні ще залишаються у Церкві, яка веде боротьбу і яка прислухається до слів Господа Святого Духа, Який промовляє через Послання до євреїв: «Спогадуйте наставників ваших, що вам говорили Слово Боже; і, дивлячися на кінець їхнього життя, переймайте їхню віру» (13:7).

18 вересня 2012 р.

День Св. Захарія і Єлисавети


      Сьогодні ми згадуємо святих Захарія і Єлисавету та дякуємо за них Богові.  Захарій і Єлисавета були "праведні перед Богом, бездоганно сповняючи заповіді й постанови Господні" (Луки 1:6).  Захарія, священика у єрусалимському храмі, привітав ангел Гавриїл, який оголосив про те, що в Захарія і Єлисавети народиться син. Спочатку Захарій не повірив оголошенню ангела, через свій і Єлисаветин літній вік.  За таке невірство Захарія було покарано німотою. 
Народивши сина, Єлисавета назвала  його Іваном. Захарій підтвердив вибір дружини, і його здатність говорити було відновлено. У відповідь він заспівав "Благословенний Господь, Бог Ізраїлів..." - гімн - величний підсумок Божих обітниць у Старому Заповіті та передбачення діла Івана, як Предтечі Христа (Луки 1:68-79). Захарій і Єлисавета згадуються, як приклади вірності та побожності.

17 вересня 2012 р.

День Св. Пророка Мойсея


     Сьогодні ми згадуємо Св. Пророка Мойсея і дякуємо за нього Господу.  Мойсей народився у Єгипті через декілька поколінь по тому, як Йосип перевіз туди свого батька Якова та своїх братів, які таким чином врятувалися від голоду в ханаанському краї.  Нащадки Якова були уярмлені єгиптянами. Єгиптяни також віддали наказ убивати всіх новонароджених єврейських хлопчиків.  Коли народився Мойсей, його мати поклала його в кошик, а кошик в очерет біля Нілу, де його знайшла дочка фараона і виховала Мойсея, як свого сина (Вихід 2:1-10). У віці сорока років Мойсей, захищаючи єврея, убив єгипетського наглядача і втік у мідіянський край, де впродовж сорока років працював пастухом.  Звідти Господь покликав його повернутися до Єгипту і сказати фараонові: «Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Відпусти народ Мій, і нехай вони святкують Мені на пустині!» (Вихід 5:1).  Вкінці, після десяти кар Господніх, фараон поступився і, після того, як ізраїльтяни відсвяткували першу Пасху, Мойсей вивів їх із Єгипту.  На Червоному морі було знищено єгипетську армію, а ізраїльтяни перейшли море по сухому дні (Вихід 12-15).  Біля гори Сінай їм було дано Закон і там було збудовано скинію (Вихід 19-40).  Але через непослух, вони мали блукати в пустині упродовж сорока років. Самому Мойсеєві не було дозволено увійти в Обіцяний Край, хоча Бог дозволив йому той край побачити (Повторення Закону 34).  У Новому Заповіті Мойсей згадується як законодавець і пророк.  Перші пять книг Біблії написані ним.

     Зі Скарбниці щоденної молитви

14 вересня 2012 р.

День Св. Ісуса Навина


     Сьогодні ми згадуємо Св. Ісуса Навина і дякуємо  за нього Богові. "Ісус, син Навина, був служитель і наступник Мойсея, і провідник народу Ізраїлю, який провів їх через сухе русло Йордану у Край Ханаанський.  Він мав таке саме ім'я, як наш Спаситель, Ісус Христос [оскільки єврейською мовою імена "Єгошуа" та "Ісус" звучать однаково]. Він був прототипом Христа, Який привів дітей Авраама через Йордан життя бід і смерть у спочинок вічного життя...

   Коли першого дня 2493 року від створення світу помер Мойсей, Єгошуа повів народ Ізраїлю у Край Ханаанський, який був обіцяний їхнім батькам. Він здобув відмінні і дивовижні перемоги для Божих обранців. Подолавши царів Ханаану, він розділив край і в кінці помер у віці 110 років. Єврейською мовою його ім'я звучить Єгошуа або Йосуа, тобто "Спаситель", "Помічник". Грецькою мовою його ім'я звучить Іесус або Єсус.

Давид Хитрей

11 вересня 2012 р.

День мучеництва Св. Івана Христителя


  Сьогодні ми згадуємо День мучеництва Св. Івана Христителя. На противагу Різдву Св. Івана Христителя, яке ми святкуємо 7 липня (24 червня за ст. стилем), цей день присвячений споминові про те, як Св. Іван Христитель помер як мученик від рук тетрарха Ірода Антипи, який наказав відсікти йому голову (Марка 6:14-29).  З погляду світу, такий кінець життя Св. Івана був безславний.  Але насправді це була шляхетна участь у хресті Христовому і для Івана це була найбільша слава. Сам Господь Христос сказав був, що серед людей більшої людини ніж Іван Христитель не з'являлося (Матвія 11:11).  Він був останній з пророків Старого Заповіту, а також провісник Нового Заповіту.  Будучи Предтечею Христа, Іван виконав пророцтво про те, що перед великим і страшним Днем Господнім прийде великий пророк Ілля (Малахії 4:5; Матвія  17:10-13).  Своєю проповіддю  і Хрищенням покаяння Іван привертав "серце батьків до синів, і серце синівське до їхніх батьків" (Малахії 4:6). Ходячи слідами пророків, які були перед ним і очікуючи на Христа, дорогу для Якого він готував, цей слуга Господній, свідченням власної смерті проголосив про хрест.

Зі Скарбниці щоденної молитви

10 вересня 2012 р.

День Св. Августина

     Сьогодні ми згадуємо Св. Августина і дякуємо за нього Господу.  Августин був одним з найбільших отців Латинської Церкви і справив значний вплив на формування західного християнства, з лютеранством включно.  Він народився 354 р по Р. Х. в Північній Африці і спочатку прославився, як винятковий учитель риторики.  В своїй книзі Сповідь він описує власне життя перед наверненням до християнства, коли він був втягнутий у розбещеність і навіть став батьком позашлюбного сина.  Через побожність віруючої матері, Моніки, та проповіді Амвросія, єпископа міланського (339-397 по Р. Х.), Августин навернувся до християнської віри. Під час великих пелагіанських суперечок Августин ставив наголос на загальній благодаті Бога в спасінні людства.  Будучи єпископом і богословом у Гіппо, в Північній Африці, від 395 року по Р. Х. аж до смерті в 430 році по Р. Х., Августин виявився мужем високого розуму, палким захисником православної віри і визначним письменником. Окрім Сповіді величезний вплив на Церкву впродовж Середньовіччя і Ренесансу справляла ще й його книга Місто Боже.

6 вересня 2012 р.

День Св. Апостола Варфоломія

 Сьогодні ми згадуємо життя і служіння Св. Апостола Варфоломія і дякуємо за нього Господу.  Св. Варфоломій (або ж Нафанаїл, як він називається у Євангелії від. Св. Івана) був одним із перших Дванадцяти учнів Ісуса. Його домівка була в Кані Галілейській (Ів. 21:2), де Ісус здійснив Своє перше чудо. Він був запрошений, аби стати одним із Дванадцятьох Пилипом, який сказав йому, що вони знайшли Месію в Особі Ісуса з Назарета (Ів. 1:45).  Початкове вагання Варфоломія увірувати швидко замінилося чітким, непорушним проголошенням віри: "Ти - Син Божий!  Ти - Цар Ізраїлів!" (Ів. 1:49).  Він був присутній з іншими учнями (Ів. 21:1-13), коли вони мали привілей бачити та спілкуватися із воскреслим Господом і Спасителем. Відповідно до деяких ранніх церковних отців, Варфоломій приніс Євангеліє у Вірменію, де він став мучеником - з нього живцем здерли шкіру.

Зі Скарбниці щоденної молитви

1 вересня 2012 р.

День Св. Бернарда з Клерво

     Сьогодні ми згадуємо Св. Бернарда з Клерво і дякуємо за нього Господу.  Провідника християнської Європи в першій половині XII століття, Бернарда вшановують в його рідній Франції і по всьому світові. Будучи народженим у шляхетній родині 1090 року, Бернард покинув  великі статки своєї спадщини і у віці 22 років вступив до монастиря в Сіто. Через 2 роки його було послано розпочати новий чернецький дім у Клерво. Його тамтешня праця була рясно благословенна.  Монастир у Клерво зростав у місії і служінні, в кінці заснувавши ще 68 дочірніх домів.  Бернарда згадують не лише за його благодійництво та політичні здібності, але насамперед за його проповідування та гімни. Тексти гімнів "Ісусе, Царю найбільш чудесний" та "Свята Глава зранена" - частина спадщини віри, залишеної Св. Бернардом.

Зі Скарбниці щоденної молитви

30 серпня 2012 р.

День Св. Йоганна Ґерагрда

     Сьогодні ми згадуємо Св. Йоганна Ґергарда і дякуємо за нього Господу. Йоганн Ґергард (1582-1637 р. р.) - великий лютеранський богослов у традиції Мартіна Лютера (1483-1546 р. р. ) та Мартіна Хемніца (1522-1586 р. р.) і найвпливовіший догматик XVII століття. Його монументальна праця Loci Theologici (двадцять три великих томи) і надалі вважається за вичерпну заяву лютеранської ортодоксії. Ґергард народився в Кведлінбурзі, Німеччина.  У віці 15 років він захворів на небезпечну недугу.  Цей період життя, разом із проводом його пастиря Йоганна Арндта, став для молодого Йоганна вирішальним. Решту свого життя він присвятив богослов'ю.  Він став професором в університеті Єни і впродовж багатьох років служив суперінтендантом Гельдбурґа. Ґергард був мужем глибокої євангельської побожності та любові до Ісуса.  Він написав багато книг з екзегетики, богослов'я, молитовних роздумів, книг з історії і полемічних творів.  Його проповіді  далі видають і читають.


Зі Скарбниці щоденної молитви